Деолігархізація для кого?
Якщо про деолігархізацію говорять, отже це комусь потрібно. Кому? Хто формує політичний курс на деолігархізацію?
Перша частина відповіді на це питання звучить дуже просто: хто озвучує цю ідею, той і формулює цей політичний курс.

Президент України. Саме Президенти України періодично озвучують курс на боротьбу з олігархами. Інтереси керівників української держави по відношенню до олігархів мають двоїстий характер. З одного боку, з олігархами простіше (і ефективніше!) домовлятися і співпрацювати. Олігархи можуть забезпечувати фінансову і медійну підтримку на виборах і в міжвиборчий період в обмін на політичні послуги. Але одночасно олігархи є викликом і обмеженнями для влади будь-якого Президента України. Об’єктивно ослаблення олігархів відповідає інтересам будь-якого Президента України, який прагне до сильного лідерства і ослаблення своєї залежності від олігархів.

Західні партнери України, перш за все США. Україна обрала для себе в якості геополітичного та цивілізаційного орієнтиру європейську інтеграцію і західну політико-економічну модель розвитку. Загальний політичний стандарт Євросоюзу – обмеження впливу великого бізнесу на велику політику. Історичний досвід розвитку більшості західних країн говорить про те, що демократичні держави борються з монопольним впливом великих компаній на економіку і політику. Західні партнери України, особливо США, саме в олігархах бачать головне джерело деформацій в політичному і економічному розвитку України, тому стимулюють політику деолігархізації і боротьбу з політичною корупцією.
Окремі політичні сили, як правило – опозиційні. Майже всі провідні політичні сили України в більшій чи меншій мірі залежать від фінансування і медійної підтримки наших олігархів. Причому українські олігархи вже давно фінансують і опозиційні політичні сили. Але оскільки олігархи в набагато більшому ступені підтримують правлячі політичні сили, то українська опозиція схильна до антиолігархічної риторики і окремих антиолігархічних дій (як правило, проти конкурентів своїх спонсорів).
Зарубіжні конкуренти (Транснаціональні компанії)? Український великий бізнес, в тому числі і олігархи, вважають, що курс на деолігархізацію формують (хоча б опосередковано) їх зарубіжні конкуренти. Переконливих фактологічних підтверджень цієї гіпотези не наводиться, але повністю це припущення відкидати не можна. Гостра конкуренція між національним і закордонним бізнесом – це об’єктивна реальність розвитку капіталізму протягом всієї його історії.
Суспільний запит. Запит на боротьбу з олігархами ось уже майже 20 років (практично з моменту зародження українського олігархату) звучить і з боку суспільства. Перш за все його формулюють провідники й резонатори громадської думки – громадські активісти, експерти (політологи, економісти та ін.), журналісти. Але останні 15 років ми бачимо, як ця ідея стала популярною і в соціальних мережах. Це популярний і навіть модний стереотип, який впливає і на суспільні настрої, і на поведінку політиків.