Чи є суспільний запит на деолігархізацію?
Політичний запит на деолігархізацію звучить з різних сторін, від різних суб’єктів і в різних формах. А ось чи підтримують цей запит прості українці?
Відповідь на це запитання отримана в дослідженні соціологічного центру «Active Group» (опитано 1200 респондентів 20-21 березня 2021 р.). На питання «Що необхідно робити з олігархами?» лише 2,6% опитаних вибрали варіант відповіді «нічого не робити», ще 15,3% не змогли дати відповідь на це питання, ще 14,5% респондентів вибрали конструктивну форму взаємодії з олігархами – «налагодити співпрацю між великим бізнесом і державою (коли великий бізнес допомагає державі)». Дві третини респондентів підтримують ті чи інші форми обмеження впливу олігархів. При цьому найпопулярніша опція – «розкуркулення» олігархів (націоналізація їх власності, отриманої незаконно). Цей варіант відповіді обрали 28,5% опитаних. 22,1% респондентів підтримали обмеження впливу олігархів на політичні процеси (посилення покарання за незаконне фінансування політичної діяльності), 17,1% опитаних виступають за обмеження монопольного впливу олігархів на стратегічні галузі економіки України.
Як оцінюють українці процес деолігархізації?
За даними дослідження соціологічного центру «Active Group». Слайд «Чи відбувається в Україні процес деолігархізації?»
Як українці ставляться до окремих олігархів?
За даними дослідження соціологічного центру «Active Group». Слайди «Олігархи, які позитивно впливають на державу», «Олігархи, які негативно впливають на державу».
Що українці сприймають в якості більшої небезпеки – олігархів, зовнішній тиск або домінування держави?
За даними дослідження соціологічного центру «Active Group». Слайд «Небезпеки для українського Суспільства».
Що робити з олігархами, на думку простих українців?
За даними дослідження соціологічного центру «Active Group». Слайд «Дії над олігархами (Що необхідно зробити з олігархами)».
Можливі базові стратегії політики щодо олігархів
- мирне співіснування з олігархами на основі рівних «правил гри» для всіх, з рівновіддаленістю Президента від всіх олігархів;
- активне залучення великого бізнесу для вирішення найважливіших державних завдань (модель, яка використовувалася в Японії і Південній Кореї), але без штучних привілеїв для якоїсь однієї бізнес-групи;
- довгострокова політика поступового обмеження впливу олігархів в економіці (демонополізація), медійній сфері (через спеціальні законодавчі обмеження) і політиці (через активну і жорстку боротьбу з політичною корупцією);
- рішуча, але гнучка і послідовна боротьба з олігархами (спочатку з одним, потім з другим, третім і т.д.);
- реприватизація тих бізнес-активів олігархів, які були приватизовані за заниженою вартістю або з порушенням законодавства;
- «розкуркулення» олігархів: націоналізація бізнес-активів усіх олігархів.
Яку саме стратегію відносин з олігархами вибрати, залежить від політичних умов (і внутрішніх, і зовнішніх), цілей керівництва країни, готовності і схильності керівництва країни до того чи іншого варіанту стратегії. При цьому по кожному з цих варіантів стратегії можуть ще бути і різні тактичні лінії.