Можливості та виклики
Підвищена динаміка партійної системи України та партійної структури Верховної Ради України
Партійна система України досить молода. Вона почала формуватися майже одночасно з незалежною українською державою. Перші нові політичні партії в Україні (крім Компартії України як частини Компартії Радянського Союзу) з’явилися в 1990 р. Вже у першому скликанні Верховної Ради України, обраному в 1990 р, проявився партійний плюралізм. З парламентських виборів 1998 р. як мінімум половина депутатського корпусу Верховної Ради почала обиратися за партійними списками.

За 30 років незалежності України наша партійна система продемонструвала високий, але неоднозначний рівень динаміки. Це проявляється як за кількісними, так і за якісними параметрами. З перших років незалежності України число політичних партій в нашій країні неухильно зростає. Станом на 1 січня 2021 року в Україні було зареєстровано 365 політичних партій. Однак, в парламентських виборах беруть участь лише приблизно десята частина зареєстрованих партій, а то і менше.
Більш активні політичні партії на місцевих виборах. В них беруть участь від третини до половини зареєстрованих партій. Ця ситуація пояснюється тим, що партійна система України дуже фрагментована і диференційована в регіональному відношенні. Регіональні еліти воліють йти на місцеві вибори від своїх власних, а не від «київських» (загальнонаціональних) партій. Таким чином, хоча за законом всі політичні партії України повинні мати всеукраїнський характер, проте де-факто відносно велика частина партій є місцевими і проявляють активність лише на місцевих виборах. До того ж багато хто з них постійно змінюють свої назви підлаштовуючись під кон’юнктуру виборів і інтереси своїх нових власників. Значна частина партій (від третини до половини) фактично «існують тільки на папері» (в офіційних документах) і взагалі не виявляють ніякої активності навіть на виборах. Їх створюють для продажу або оренди під вибори. Така особливість «партійного ринку» в Україні. Аналітичний моніторинг діяльності політичних партій показує, що більш-менш регулярну активність між виборами демонструють лише кілька десятків партій (від приблизно 20 партій до не більше 50).
Підвищена динаміка партійної системи України проявляється і в її нестабільності. Вплив політичної партії у нас залежить головним чином від статусу і популярності її лідера. І оскільки в Україні регулярно змінюються президенти та уряди, то постійно змінюються і правлячі партії, і набір партій, представлених в парламенті. Колишні лідери втрачають свій статус, але при цьому на кожних парламентських виборах з’являються зухвалі новачки, які не тільки проходять до Верховної Ради, але часто навіть виграють вибори за партійними списками. Це говорить про те, що партійна система України має відкритий характер.
У нинішній Верховній Раді немає жодної партії, яка була б представлена в українському парламенті в 1990-і рр. У порівнянні з початком 2000-х рр. тільки одна партія зберегла своє представництво у Верховній Раді – це «Батьківщина», яка тоді діяла під брендом БЮТ («Блок Юлії Тимошенко»). Частий ребрендинг політичних сил – це також характерна тенденція партійної системи України. Періодично відбуваються розколи і злиття різних політичних партій. В результаті партійна структура Верховної Ради суттєво оновлюється на кожних парламентських виборах. З високою ймовірністю ця тенденція збережеться і на наступних виборах до Верховної Ради України.